Соляна шахта Качіка, пам’ятка національного значення, розташована у селі Качіка, що за 37 км від Сучави, красномовно відображає мультикультурні традиції Буковини.
Назва села походить від польського слова kaczka (качка). У 1788 році австрійська імператорська влада привезла близько 20 польських сімей із соляних копалень Величка (поблизу Кракова) і Бохні та 4 родини українців зі Свірська (сьогодні Свіршківці, Хмельницька область, Україна), що спеціалізувались на видобутку корисних копалин та вирубці лісів.
В даний час більшість населення цього села складають румуни (близько 74%). Однак існують також значні польські та українські громади (близько 20% та 5% від загальної кількості населення відповідно).
Соляна шахта була введена в експлуатацію в 1791 році, включившись в офіційний туристичний маршрут Буковини, починаючи з другої половини ХІХ століття.
Доступ до туристичних об’єктів соляної шахти здійснюється шляхом спуску по сходинках із дерева ялиці мінералізованої розсолом, віком понад 200 років.
Туристичні об’єкти: Музей солі (з різними артефактами періоду − в адміністративній будівлі); Римо-католицька каплиця св. Варвари/Барбари (у соляній шахті на глибині 21 м); православна каплиця (у соляній шахті, на глибині у 35 м); Солоне озеро (на глибині 35 м); Танцювальний зал (на глибині 35 м).
Каплиця Святої Варвари/Барбари з амвоном, хрестом та вівтарем, вирізаними в солі, була створена в 1803 році, освячена у 1904 році Архієпископом із Лемберга (Львова) Юзефом Більчевським. Щороку, 4 грудня, римсько-католицькі, греко-католицькі та православні священики без врахування населеного пункту відправляють спільну літургію на честь покровителя шахтарів.
Солоне озеро, викопане вручну шахтарями, унікальне в Румунії.
